Христос вибирає
Зрозумійте цю мову важливу! Вибирає Христос.
Але до Нього направляє й приводить Отець,
Який Джерело всячеських, навіть Сина і Духа!..
І після 80-и років життя – бували вибрання. Всі і дрижать, –
хто талант є.
До 80-и дожити ще потрібно.
Рясніє прикладами цього Європа.
Та й частина бандитських некультурних територій.
Блаженний, хто вибраний із молодих нігтів, чи й до народження!! Всезмітаюча рішучість – неважливо – чи то майбутній святий, чи великий митець, чи втілювач худобразів і титан, який гухне – і світу кінець, оформленому.
Тепер скажу загальнообовязковою квашнею «мовою» – із заплав-боліт периферії (Москви і Києва).
Микола Бажан, коли я, не зателефонувавши, так вело, прийшов зразу і весь на нещасну вул. Рєпіна, 3 (чи 4, яка різниця?) – ввалився у квартиру на першому поверсі із стосом поезій... точно, що не Західний музей,
й тут побачив Бажана – далі він багато раз вибачався,
що «багато асоціативної організації матеріалу,
тому майже нічого не зрозумів я» і (замора!):
«Ви незабаром писатимете ще краще», і був ніби знищеним.
Квартира була світлою. Так! світлою. Мешканці таки дивно, і правильно, і зрідка пересувались чудово...
Світлих слів Бажан мені намовив.
Хоч і без коріння. Кабінетний, гарний, вчений.
Мені було світло, ніби я вростив (припер) до паркету ожилого – круглого одземка... Багато світла. Не дали мені знати: вибух оцей забрати кудись потрібно.
Все гарно! Я тому і в редакцію академічної УРЕ до Бажана ще не раз приходив із стосами поезій всезмітаючих («бомба» – поет Коротич казав) – на запрошення Бажаном.
(«Ви б пожаліли, тож він вже старий» – примовляла Світлана Йовенко у «Вітчизні», тихо закриваючи дверку стола.
Дуже гарна Світлана, а наді мною пуп з неба сьомого і – майбутній вибух... Ех! красива Світлана Йовенко...)
Вернемось: Що у людині-академікові тоді промовляє?
(Вас таки живе цікавить?)
Густа кров єврейська?..
Досвід густо-земний? – тому – вбивчий і для твоєї і для майбутньої творчості іншого??
Мабуть, ще не вибрання божевільне: не Ісус Христос.
Буду вибачатись вже, мабуть, на тому світі в Миколи Бажана. Присутність Бога – краща, аніж навпаки... (Ви відсутні у Христі? І що далі!!)
Але – землетруси вибачаються?? «Землетруси не вибачаються!»(І.Ш.) – тоді із осердя з майбуття виривалося.
...Музей Західного мистецтва там ще є.
Нема вибрання.
«Чи мало є».
І світ ніхто не перевертає услід мені.
Нема з Христом.
І чи слід тоді – так робити?..
Аж от рясніє і пошлість. Справжнісінька.
«Людина... може поринути в таку атмосферу, де все є справжнім і нічого не змінюється»( про музей). Не змінюється нічого – коли творець має вроджений ніби пуп на просторах сьомого Неба...
Музеєм я всім не буду.
Буду з Китаєм, як серце Богоматері все не перетворить в мені,
творчо трястись,
залишивши це тіло згідно волі Божій. Світ мене не ухайдокає (я твердо з Христом).
14.11.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985307
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2023
автор: Шевчук Ігор Степанович