Ой, ти, клене, дужий клене,
Клене зелененький.
І ти, моя пташко, нене,
Вклонюсь вам низенько.
Тай поїду за Вкраїну
Ворога карати.
Бо приніс він нам руїну -
Ніщо вибирати.
Тільки воля, слава в честі,
Доблесть і відвага.
Між боями, повних жесті, -
Любов та повага.
Моя мамо, світе ясний,
У часи двобою.
У молитві щиро-хресній
Будеш все зі мною.
Твої думи, твоя пісня -
То душа народу.
Не буває пора пізня
В борні за свободу.
Моя ненечко рідненька,
Дай, води нап’юся.
Зав’юнилась доріженька
З вірою: "Вернуся!"
05.06.23
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985312
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2023
автор: Валентина Ланевич