Я подякую завтра, -
Усе, що було, було варте...
Не вийшло відразу, бо за тиждень - стільки емоцій,
Я сортую останні фотки, і сама собі дивуюсь у шоці!
Я була би щаслива, якби не в'язка самотність,
Шкода, що переможе незворотність.
Мені тридцять років, а я твереза сьогодні,
На світосприйняття так впливають умови погодні,
Мейбі*, це мій найкращий День Народження,
І. Сьогодні я люблю своє оточення.
Принаймні, про мене згадали всі ті, кого я лю...
А я - неординарна й справедлива - прямо говорю,
Мені знадобилося тридцять років,
Аби відшукати правильну послідовність кроків,
Аби зрозуміти, що все ще буде. Справді.
Що важать і слова, і думки, і справи.
А я завжди поряд із тими. Хто праві.
І мені знову стало цікаво.
Чарівний Львів, до тебе - негайно,
Тут так казково-чудово-файно!
Емоції понеділка не відпускають і в четвер вночі,
Я довго думала над текстом, а потім казала собі: мовчи, краще просто мовчи!
Гумор намагається продавити драму,
Але до того. Ще зарано.
А я хвилююсь так, немов тринадцять років,
А я... боюсь до неї - ближче, ніж на вісім кроків,
Я боюсь, але тягне шалено,
Я боюсь, та іду, і буде все навіжено,
Таксист сказав, що сьогодні, типу, цікавий день,
Мій День Народження і День аутиста лишень.
Адреналін підштовхує у спину:
Давай, мала, ти можеш ще когось зробить щасливим,
Емоції переважили професіоналізм,
І це якийсь сюрреалізм!
Я стою і дивлюсь, і всі слова - зайві і порожні,
Слів. Просто. Нема. Але є щось тотожне.
Дивлюсь в очі. Все просто. В цей раз - лиш правда,
І хто написав "Космос" прямо біля Театру? ;)
Присягаюся, то не я, але трішки нервую,
Я не розмальовую стіни, лише будую.
Львів - багатий на сюрпризи, -
Найкращий спосіб вийти з кризи.
Я казала йому, буду чекати аж доки,
Але, майте совість, шановний, пройшло вже п'ять років!
Це все просто хтось визначив зверху,
А я... просто далі живу і його вже не верну.
Я знову буду зберігати чиїсь таємниці,
Я готова знову. Близько. По нитці.
Заміна йому увірвалася в мої думки циклоном-ураганом,
Я сп'яніла від щастя, хоч все немов просочене бутаном.
Я дам йому сьогодні останню обіцянку:
Я витягнуся в дріт, але він буде мріяти про мене і пити валер'янку.
Сьогодні у Львові сонце і сніг,
У мене, як завжди, повна сумка книг,
Я не найрозумніша, але спрагла до нових знань,
І. Підряд три вечори зізнань.
Мої червоні кроси міряють Ринкову Площу,
А мама і Зеленський зараз їдуть в Польщу,
Я залишаюсь в Україні. Майже самотня,
І буду робити далі нашу справу. Замість сотні...
Брат прибіг на вокзал за хвилину до спізнення,
Я підколювала, думала, що не така, і у нас є розрізнення,
Але ледь не побила його рекорд,
Бо на платформу ступила нога під фінальний акорд.
І так сподобалася біганина нічним Львовом,
Що, Львів, чекай, приїду знову скоро!
* - maybe - мабуть (англ.)
02.04-07.04 Київ-Львів, Україна
За можливості прошу підтримати нашу волонтерську діяльність. Помстимося за Каховську ГЕС разом!
Кожен донат важливий:
- підтримати наших Захисників - акторів у складі 103 автороти ЗСУ:
🔗Посилання на банку:
https://send.monobank.ua/jar/6dQp7BzU7e
💳Номер картки банки:
5375 4112 0406 5218
- підтримати невтомних волонтерів "Львівські Бджілки":
Моно:
5375414143352507
Приват:
5363542320801872
- також дуже оперативно треба закрити збір на автівку:
✅ https://send.monobank.ua/jar/VFNi5n5Az
✅ Monobank: 5375411205931863
✅ ПриватБанк: 5169360017297056
✅ PayPal: mitsynya@gmail.com
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2023
автор: Маргарита Мельничук