Лише благословилося на світ,
ще сонні півні чистять сурми,
а підсвітанку світла струмінь
проник між шпарки пишних верховіть.
За ніч туман наповзався й приліг,
нервово цмокаючи люльку,
і слухає, як роси-кульки
раз по раз лускають в руках землі.
Невдовзі сонце зрине із пожеж—
і шлейф серпа́нковий сутани
туману сивого розтане,
скропивши без розбору меж
живого й неживого...
Що, скажи-но,
Ти лишиш по собі, людино?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2023
автор: Valentyna_S