Моя люба Україно,
Як сумую за тобою!
Наче змучена дитина,
В пошуках іду пітьмою.
Наче й сонце світить ясно,
Наче й небо голубіє,
Все навкруг, ніби, прекрасно,
Літо в травах зеленіє.
Чом же спокою не маю?
Десь думками розгубилась.
Пам’ять в спогадах плутає,
Наче Мавка загубилась.
Очі згадують минуле
Та ножем, лиш, серце крають.
Як було уже не буде,
Дійсність наживо вбиває.
Богу вдячна за турботу,
За підтримку з боку друзів,
Йду вперед, немов, все добре,
Десь радію, десь в напрузі.
На світлинах посміхаюсь,
Мов щаслива в дружнім колі,
Та гірко слізьми умиваюсь
На одинці своїй долі.
Бо не викреслити з серця
Рідний дім та любе місто,
Де вкраїнське слово ллється,
Де зросло моє дитинство.
А тепер ми розгубились,
Сієм зерна в чужім полі.
Наче птахи розлетілись
Та тьмянієм у неволі.
Та прийде час і сонце встане,
Змиють роси з Землі втому,
Прапор звиситься над нами
Та осяє шлях додому!
06.06.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 06.06.2023
автор: Аліна Ємельяненко