Народ цей зву московською ордою.
Впихає літо він в уста зимі,
Харчується сторонньою бідою.
На ній росте, немов на м’ясі змій.
Йому за радість це – отруту влити
У тіло – не таке, як в нього є,
Розбити те, що не його, спалити,
Неправдою покрити зло своє.
Та карма, в якій гостра є потреба,
Уже печеться в Божому суді.
Зійде, як грім, як блискавка із неба,
Поперек горла стане злій орді.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985490
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2023
автор: Крилата (Любов Пікас)