На скаржусь я на самоту,
Не скаржусь зовсім, ні,
Бо з нею ж бо життя мету,
Що надана мені
Всевишнім, щиро, від душі
Я здійснюю в той час,
Коли пишу свої віршí,
Що кожному із вас
Присвячені, щоб ви в них суть
І значення знайшли,
Які вони в собі несуть,
Щоб щасно ви жили,
Утілюючи у життя
Всі їхні вказівки,
Навіки стерши в небуття
Усі лихі думки,
А також почування злі,
Які в душі живуть,
Що жодної на цій Землі
Користі не несуть
Ні вам, ні тим, з ким живете
На ній в сучасний час,
Коли бадьорі чи спите.
Нехай покинуть вас
Вони, нехай собі піду́ть
Кудись за небокрай,
Нехай вони всі там знайду́ть
Омріяний свій рай.
Хай в серце світлі почуття
Увійдуть, наче в дім,
І протягом всього життя
Нехай живуть у нім.
Хай в розум добрії думки
Оселяться, щоб жить,
Аби життя злі сторінки
Дотла навік спалить.
Євген Ковальчук, 01. 08. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985493
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2023
автор: Євген Ковальчук