Не ідеальні ми і не святі...
Самі собі придумуєм образи...
Усі помилки робимо в житті,
Та рідко виправляємо одразу.
Нам не дає цього зробити біль,
Що холодом ножем по серцю ріже.
А потім роз'їдає рану сіль,
Що на губах від сліз солоних злижеш.
Бо сльози ті - то совісті роса,
Коли душа підтримки просить Бога.
Сльозинку ангели несуть у небеса,
Як дар Йому і як сигнал тривоги...
У відповідь - полегшення страждань,
Надія, що всього лиш добре слово,
Взаємність рідних душ - і сподівань
Вже сповнені серця коханих знову!
Від болю ми стаєм лише сильніші!
Цінуєм близькість, як на самоті...
Слова і дотики стають усе ніжніші...
Не ідеальні ми і не святі...
21.05.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985509
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.06.2023
автор: Finist