ПІСНЯ
Залебеділи роки мої, швидко летять....
Не повернути їх у літечко красне.
І в течії водограєм дзвенять-
Згорають, як зорі, на сонечку яснім...
Зачекайте, роки -на березі літа!...
Нехай цвіте п'янко липа духмяно.
Знов назбираю букет гарних квітів
І подарую тобі їх кохана !...
В думках я розправлю - лебедині крила
Згадaю, ту стежку у рай літечка, літа.
Там, де у полі в житах моя мила
Сплітала вінок із волошкових квітів.
З тобою кохана підемо в трави,
Там ,де п'янкі квіти пахнуть медами.
Я віднайду ніжну ноту тієї октави
Оспіваю чарівну твою вроду піснями.
ВІРШ 2
Не відлітайте роки в золоту осінь!
Побудьте, ще трішки на вітті клена.
Хай голубіє блакить у небо просинь
Співає пташка на листі зеленім.
Прошу, не поспішайте роки, в листопад!
Хай стріну красне сонце на світанні.
Поведу милу під осяйний зорепад
Залелію, як квітку у коханні.
Розправили крилонька молоді роки,
Згубились в тумані, та у блакиті.
Зійшло Сонце, край неба, берега ріки...
Дарує щастя в цій блаженній миті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985574
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2023
автор: Чайківчанка