Софія де Мелло Брейнер Андресен (Sophia de Mello Breyner Andresen) народилася 6 листопада 1919 року в Порту, Португалія. Вона була однією з найвидатніших португальських поетів ХХ століття.
Софія де Мелло Брейнер Андресен належала до знатної родини і виростала в атмосфері культури та літератури. Вона отримала освіту в університеті Лісабона, де вивчала філологію та право.
У 1944 році вона опублікувала свою першу поетичну збірку "Poesia". З того часу вона продовжувала активно творити і випустила багато відомих поетичних збірок, таких як "Dia do Mar" (День моря, 1947), "Coral" (Корал, 1950), "O Nome das Coisas" (Ім'я речей, 1977) та "Ilhas" (Острови, 1989). Вона також писала дитячі книжки, есеї та перекладала літературні твори.
Поезія Софії де Мелло Брейнер Андресен відзначалася метафізичними та філософськими відтінками. Вона часто обговорювала великі питання про людську існування, природу та відношення між людьми та світом навколо нас. Її поезія була визнана за її естетичну красу, проникливість та глибокий сенс.
Софія де Мелло Брейнер Андресен була також активісткою і захисницею прав людини. Вона брала участь у політичному житті Португалії та виступала проти диктатури. Після революції у 1974 році вона обійняла посаду депутата парламенту, але скоро відмовилася від політичної кар'єри, щоб присвятити більше часу літературі.
Крім своєї поетичної творчості, Софія де Мелло Брейнер Андресен була також активною літературною критиком. Вона писала літературні статті та рецензії, а також виступала з лекціями про літературу і поезію.
У 1999 році Софія де Мелло Брейнер Андресен отримала Нобелівську премію "За заслуги у галузі літератури". Це було перше надання Нобелівської премії португальському письменнику. Її визнали за "її музичну проникливість та глибоку чутливість до проблем людства, використання виразного образотворчого мовлення, що характеризується прозорістю і незмінною естетикою".
Софія де Мелло Брейнер Андресен була також відома своїми громадськими діями і соціальною активністю. Вона працювала у сфері освіти та культури, боролася за права жінок і протидіяла війні. Вона також підтримувала екологічні рухи і виступала за збереження природних ресурсів.
Софія де Мелло Брейнер Андресен померла 2 липня 2004 року в Лісабоні, але її спадок живе далі у своїх творах та впливі на португальську літературу. Вона залишила помітний слід як одна з найвидатніших поетів Португалії і була шанована не тільки у своїй країні, але й у всьому світі.
[s]Море[b][/b][/s]
Маю потребу сказати тобі,
Що я - узбережжя біля моря,
А ти - хвиля цього моря,
І без вільності я не знаю, як жити.
Така була природа нашого обійму,
Твої долоні, де зігрівався світ,
Морські простори, де вітер грав з волоссям,
Лінія горизонту, де ми злиті.
Ми - образи, здатні на безмежність,
Ми - прагнення до нескінченності,
Ми - вільні, як розлите морське джерело,
Ми - назавжди пов'язані тільки собою.
Ти, море, навчила мене бути вільною,
Відкрила серце для незліченних мрій,
І в тихому шепоті хвиль на березі
Знайшли ми свою безмежну свободу.
[s]Ім'я речей[b][/b][/s]
У безмежному просторі слів я створюю,
Розплітаю нитки поезії в серці своєму.
Кожна літера, як краплина роси на квітці,
Оживляє мої думки, ллється у вірші потоком.
Я словами плету магію відчуттів,
Складаю образи, сплітаю мрії та дії.
Мої рядки - це мости до інших світів,
Де краса й сенс народжуються в гармонії.
Розкриваю душу, мов прозоре вікно,
Щоб ви побачили світ крізь мої очі.
Мої вірші летять, наче пташині крила,
Розносяться вітером до кожного слухача.
Хай мої слова зігрівають серця,
Хай вони ллється ніжно, як пісня весни.
Нехай мої вірші пробуджують почуття,
Торкаються душ і створюють нову дійсність.
Так хай плетуться рядки, як музичні ноти,
Розкриваючи світло в темряві словами.
Я віршами літаю, ніжною мовою гортаю,
І залишаю сліди у світі, як безсмертні фрази.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985592
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2023
автор: Кхонгсаван Прін Сапарат