Ранній сніг впав на моє волосся
Забілили скроні як чисті роси.
Злетіли ввись лебеді ...голосять-
Що вже осінь...Скоро зима, морози...
Вже сідає сонечко низенько...
І згасло зіркою немов би життя.
Ти, притулись до мене миленька
Крилом лебединим зігрію тебе я.
Не журись ,що вже осінь - кохана !...
Що вітер зриває жовте листя з віт.
Ще цвітуть пізні квіти -духмяно!...
Усміхається ще нам, цей білий світ.
Візьму твою руку в свої руки...
Закружляємо ,як лебеді білі.
Де є любов, там нема розлуки
Сяє сонце...стихають заметілі.
Розплела осінь золоту косу
Запрошує в осінній сад - кохана!.
Пожовтіли отави в покосах
Дзвенить музика з сніжних гір - горгани.
Ранній сніг впав на моє волосся
Забіліли ,так скроні ,як білий цвіт.
Дякую Богу, що все збулося....
Стрів тебе...Цвіте для нас - блаженний світ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985599
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2023
автор: Чайківчанка