І попливуть у вічність кораблі
Із душ, що затонули в тихім морі,
Слова пророчі, навіть рокові -
Найлегше потонути в власній крові.
Через образи, що ростуть в душі,
І що собою оскверняють совість,
Через брехню, що у вуста чужі
Вливається у душу, наче повість.
Через усі сердечні почуття,
Що так і не були комусь дарунком,
Що каменем пішли у забуття,
Так і не ставши ніжним поцілунком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985625
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.06.2023
автор: Христина Браун