Мені здається, ми йдемо по краю,
По лезу бритви, ніби по канату.
Що буде далі?
Ні, на жаль, не знаю...
Та платимо таку криваву плату
За всі гріхи свої та всі чужії.
Шкода планету, як вона втомилась -
І, мабуть, Всесвіт нас не пожаліє,
Аби нарешті все це припинилось.
І не пробачить -
Геть з поривом вітру
У небуття,
У гості до Хорона...
Тоді Земля натомлена розквітне
Без людства...
Наче звільнена з полона...
9.06.23
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985663
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2023
автор: Наталі Рибальська