НАША БІДА ЗАЛИШАЄТЬСЯ НАШОЮ
Чи ти не бачиш, світе, всю біду?
Чому́, скажи, душею ти лукавиш?
Каховська катастрофа на виду…
Чому́ плече своє нам не підставиш?
Невже тебе Вкраїна не болить?
Невже не бачиш, що із нами діють?
Ми хочемо під мирним небом жить,
Та нелюди нам смерть і горе сіють.
Як можеш ти лукаво співчувать?
Якби не ми, то ви були́ б у пастці.
Та скільки ви ще будете чекать?
На європейській ми із вами латці.
Не бу́ло б нас – сягнув би ворог вас,
А ми щитом для вас усіх зробились.
Невже нас захищати ще не час?
Невже на все ви ще не надивились?
Ми гинем й потопаєм у воді.
То де ж ті дружні ру́ки допомоги?
Чи маєм всі загинути й тоді
Задзво́ните в усі дзвінки тривоги?
Як десь біда, то ми на поміч йшли,
Як десь трясло – розвали розбирали,
Та ви в собі сміливість не знайшли
І ми від вас такого не чекали.
09.06.2023 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2023
автор: КОРОЛЕВА ГІР