Люди всі на цій землі –
І дорослі, і малі
В певній роджені порі,
Щоб жить в щасті та добрі,
У любові до усіх
І всього того, що їх
Всіх оточує на цім
Світі білому. На нім
Всі ті труднощі, які
Виникають у важкі
Миті власного життя,
Що думки та почуття
Мучать, слід долати враз,
Як з’являються щораз,
Як би важко не було,
Щоб і сліду не було
Їхнього в твоїм житті
Ні тепер, ні в майбутті.
Тільки, щоб їх подолать,
Слід зусиль всіх докладать.
Слід для того все робить,
Бо самі собою вмить
Труднощі не зникнуть, ні,
Ну, хіба що уві сні
Чи у мріях, у думках.
Адже все в твоїх руках.
Хоч і друзі помогти
Можуть, але тільки ти
Остаточний покладеш
Їм кінець, як докладеш
Всіх зусиль, що маєш ти,
Щоби їх перемогти
У запеклій боротьбі.
Й світла доленька тобі
Посміхнеться в тую ж мить.
Будеш ти лиш з нею жить,
Будеш жити-раювать,
А не в горі горювать
Протягом всього життя,
Доки думи й почуття
В голові й душі вогнем
Препалким із кожним днем
Дужче й дужче все горять,
Пломенять, палахкотять.
Адже думи й почуття –
Щастя нашого життя,
Зміст його, глибока суть,
Та лиш ті, які несуть
Певну корисність всім нам –
І дорослим, й малюкам;
Ті, що спонукають жить
І любити, і творить,
Щоби прожите життя
Не минуло без пуття,
Щоб не просто ми жили,
А щоб в світ цей унесли
Всі і кожен зокрема
Те, чому й ціни нема,
Те, що, може, хай і нас
Вже у той не буде час,
Та як слід будé служить
Тим, хто далі буде жить.
Євген Ковальчук, 04. 08. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985707
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2023
автор: Євген Ковальчук