Небо вкрите хмарами.
Скоро задощить.
Грім гучними вдарами
В небі загримить.
Хоч не помилитися,
Прийде та пора.
Може, буде литися
Дощ той, мов з відра.
Може, крапелинами
Буде накрапать,
Дрíбними «сльозинами»
Буде поливать
Довгі та розлогії
Луки і поля,
І сади невбогії,
І городи для
Того, щоб напилася
Вся земля украй,
Щоби відродилася
І дала врожай,
Щоб його збирали ми
Ув усій красі,
Щоб його вживали ми
На здоров’я всі.
Так, звичайно, діточки,
Дощ ще полива
В лузі трави й квіточки,
Також деревá,
Фрукти соковитії,
Любі малюки,
Й дуже смаковитії
Всім нам ягідки́.
Тут, як подивитися.
Хоч дощу нема
Ще, але, як литися
Стане – недарма.
Євген Ковальчук, 05. 08. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985708
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2023
автор: Євген Ковальчук