Не рахували ми краплини років,
І мрії сяяли, мов в небі зорі,
І обіймали хвилі теплі моря,
Як ностальгія у думках зворотних.
В очах бриніла дивовижна ніжність.
І світло непідвладне проникало
Наскрізь. І це як сплеск, підйом чималий
У тиші. Чи ж були суміжні?
...Знов зорепад, доволі тісно стінам,
Якби ж торкнутись у блуканнях хвилі
Душі,бо краплі додають ще силу,
Щоб цілувать оту земну нетлінність.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985737
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2023
автор: Світлая (Світлана Пирогова)