Виймаючи кіл з-під своїх ребер
Дракула навіть просльозився.
Він любив третю мінус і Чеддер,
Палив Парламент і часто голився.
Він мав би бути у Відні чи Празі,
Мав би писати вірші про Дунай,
А, натомість, на старенькому КРАЗі
Їде через розбомблений Рай,
Через Рай, переритий гілками окопів,
Всипаний уламками застарілих ракет,
Їде на КРАЗі без вікон і стопів,
Без музики й без сигарет.
Дракула не любить степ і палючі ранки,
Не любить Бога і розбавлений джин,
А ще не любить іржаві російські танки
І осад на дні пляшок червоних вин...
Дракула не буде рятувати цивільних,
Він не буде тягнути на спині військових.
Він їде за котом, що виє від божевільних,
Злих, жорстоких чи може й помилкових
Дій людини, чи, радше, звіра,
Іуди і Сатани.
Дракулу веде Гугл і віра
У те, що коти не мають бачити війни...
І от, доїжджаючи до знаку "Херсон",
Він чує вибух, десь недалеко.
Дракула зупиняється, в кишені звучить рінгтон,
"Ало" каже, "вже тут" каже, "спека".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2023
автор: Аарон Краст