***
Щодень я бачу
Рабів,
Які добровільно
Ярмо натягнули
І п'ють, безбожно --
В компанії тій,
Якою втрачають
Життя ,
Щоби вспіли --
Ще трохи би вспіли
Попусту жити
У пошуку тих рятунків
Малих,
Якими вбивають
І тіло,..
І душу,..
А винять когось --
В гріхах, із живих
Та чекають на жалість
І.., байдуже,
У якому дні зустріне
Їх всіх
Ангел Смерті,
Що прийде поволі,
Бо не спішить до такого
Сміття услід
Та ніхто не скаже
Щось важного їм --
На їх могилах щербатих,
Пляшками,
Де не зостанеться
Й ніякий слід --
Від тіні, живущих,
Колись із нами,
Бо...
Всьому початок
Та й... кінець наступає,
Якщо не забув науку стару :
Не гріх спокусою
Пробувать силу --
Та гріх змиритись
Навіки з нею,
Щоби загубитись
На пізнанні шляху...
-------------------------------------------
25.05.2023; Paris (A / a)
=======================
(!!!)
Автор публікації :::
Катинський Орест (Katynskyy Orest)
=======================
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985763
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.06.2023
автор: MAX-SABAREN