Я играл белыми,
но правила диктовала она,
моя ещё не трёхлетняя дочка,
чётко определив:
белые фигуры стоят на белых клетках,
чёрные на чёрных.
При этом чёрным разрешено
быть вдвоём на одной клетке,
что они всегда и делали.
Когда мы, согласно этим правилам,
всё расставили,
в воздухе повис миг молчания,
а затем, на глазах
у ошеломлённой армии белых фигур,
дочь игрушечным конём,
обычным, не шахматным,
смела с доски вон
своих чёрных
и только после этого
добила парализованных белых.
Чем чаще играешь
в шахматы с маленьким ребёнком,
тем лучше понимаешь
механизмы истории,
войны и политики,
будто играешь
с неколебимо-смешливой Судьбой,
будто играешь
с Богом –
его ещё не пускают
даже в детский сад.
2019
(Перевод с украинского)
* * *
Я грав білими,
але правила диктувала вона,
моя ще не трирічна дочка,
чітко визначивши:
білі фігури стоять на білих клітинах,
чорні на чорних.
При цьому чорним дозволено
бути вдвох на одній клітині,
що вони повсякчас і робили.
Коли ми, згідно з цими правилами,
все розставили,
у повітрі зависла мовчальна мить,
а потім, на очах
у приголомшеної армії білих фігур,
дочка іграшковим коником,
звичайним, не шаховим,
розметала геть з дошки
своїх чорних,
і вже лише після цього
добила паралізованих білих.
Що частіше граєш
у шахи з малою дитиною,
то краще розумієш
механізми історії,
війни та політики,
мовби граєш із
непохитно-смішливою Долею,
ніби граєш із
Богом,
якого ще не пускають
навіть в дитячий садок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985874
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 11.06.2023
автор: Станислав Бельский