Кровію политі папірці

Коли  керують  світом  папірці,
Яких,  колись,  давно,  так  МИШКА  незлюбила;
Коли  остання  крапля  нервів  в  кулаці,
Задумайся,  для  чого  ненька  породила?
Чого,  тоді,  варте  життя  людське?
Про  совість  -  забудьте  вже  й  подавна...
Невже  ніхто  не  може  зупинити  "бісівське",
"Оте  мале  дитя",  що  душа  в  нього  "рвана".
Боже,  навіщо  нам  такі  знущання?
Чим  завинили?  Чому  це,  саме,  ми?
Прийми  Всевишній  наші  покаяння,
Дай  нам  світла  доброти,  виведи  з  пітьми.
Вбережи  нас  від  біди,  спокуси,  гніву  й  злості.
Нехай  же  наші  діти,  внуки  й  пра...пра...
Ніколи  не  відчують  тої  млості:
Залпового  вогню  й  болю  втрати,  коли  "горить  земна  кора".
Я  все  ж  про  те,  коли  керують  душею  й  серцем,  розумом  твоїм...
Коли  заполонили  світ,  настільки  цінні,  кровію  политі,  папірці;
Коли  для  брата  чи  сестри  так  і  "не  став  своїм";
Коли,  так  звана  "надлюдина",  тримає  світ  у  кулаці.
Невже  ніхто  не  в  змозі  зупинити  оте  "  бісівське  дитя"  в  людській  подобі?
Якого,  мабуть,  недолюбили  "надбатьки",  що  воно,  "бідне",  кров'ю  захлинається  в  жадобі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985891
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.06.2023
автор: Олен вчитель