Православний хрест
Цікаву, друзі, пісеньку послухав,
Співає автор про Вальгалу і Асгард,
Про меч, який узяв до рук там,
Вкраїнський воїн-захисник, солдат.
Не зрозуміло, звідки воїнство христолюбиве,
Де в кожному підрозділі є капелан,
Жагу до Одина і Ареса в душі відкрило,
І, як берсерк, рве на собі жупан?
А, чи забули, як недавно ще,
Нацистські новоспечені арійці,
Хотіли винищити деякі народи вщент,
І нас, до речі також, українців.
Згадайте, як пливли боввани по Дніпру,
Як Русь хрестили в Либідиних хвилях,
Величні храми будувался не Тору,
І не валькіріям молились на могилах.
Як поступово, буйні вікінги-варяги,
Ставали християнама, за кроком крок,
І з ликом Господа підняли, врешті, стяги,
До чого тут, пробачте, Рагнарок!?
Король Данило і Мстислав Хоробрий,
І Мудий Ярослав і Мономах,
Йдучи на ворогів у степ, за обрій,
Хрести несли на хоругвах.
А козаки, а Зопорозьке Військо?
А гайдамаки — Гонта, Залізняк?
Холодноярці, січові стрільці, це ж зовсім близько!
А хлопці з лісу, славні воїни УПА?
Невже, перехрестившись на ікони,
І хрестик притуливши до грудей,
Вони вмирали за Перунові закони,
Чи на устах з ім’ям Ісуса, вже?
Коли кипить навколо люта битва,
То прагне воїн, аби Бог його зберіг,
Що у бою врятує — мамина молитва,
Чи мертвий, геть забутий оберіг?
Великий Костянтин і наш Великий Володимир,
Відринули язичницький навіки інтерес,
Щоб вів до перемоги нас незримо,
Святий і світлий православний хрест.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986019
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2023
автор: Костянтин Вишневський