Sasha

Я  так  сильно  хочу  її.  Побачить.
Сподіваюсь,  вона  характер  мій  дебільний.  Пробачить.
Сподіваюсь,  вона  хоч  трішки.  Буде  мені.    Рада.
Мені  просто  потрібні  її.  Плече,  розмова,  порада.
Просто  так  треба  її  обійми,
Я  і  так  про  неї.  Постійно.
Дуже  хочу.  Поговорити,
Просто  зустріч  ще  раз.  Відтворити.
Я  не  можу  без  неї.  Банально,
Будь  ласка.  Не  треба.  Зі  мною.  Безжально.  

Головна  Левиця  міста  Лева,
І  я  так  сильно  люблю  її.  Шалено.
Вона  заслуговує  широких  красивих  жестів,
А  я  так  безнадійно.  В  її.  Оресту,
Їй  так  круто  з  пістолетом  і  автоматом,
А  я  так  підсвідомо.  Її  Ренату.
Така  глибока,  і  в  житті  -  до  неба  драми,
Дякую,  за  із  "Доторкнись  і  побач"  Оксану.
Вона  така  класна.  І  майже  усе  чудово,
Окрім  останньої  сцени  у  ролі  дружини  Грома.
Шевченку  зайшла  б  така  Катерина-Катруся,
Я  нічого  не  роблю.  Тільки  на  неї  дивлюся.
Її  Христина  -  геніальне  уособлення  мами,
І  я  завжди  буду  за  неї.  Двома  руками.
Її  героїні  -  весь  час  -  по  вістю,
Я  так  сильно  у  неї.  Вірю.
В  неї  такі  милі  патріотичні,  пробачте,  шмотки,
Нам  дуже  потрібні  спільні  нові  фотки!
Вона  виглядає  так  само,  як  десять  років  тому,
І  Львів  для  меня  прирівняла  дому.
Із  листопада  -  жодного  дня  без  неї,
Я  за  нею  -  хоч  на  війну  або  в  оранжереї,
Приїду  скоро  до  неї  у  Львів  для  фото,  а  навіть  не  на  виставу,
Але  дивитися  на  неї,  як  з  "Відважних"  Гончарук.  Не  перестану.
Моє  життя  тепер  немов  нею.  Прикрашене,
Але  ж  чого  мене  у  неї.  Вкрашило?  

Їй  потрібен,  як  мінімум,  Оскар,
І  у  неї.  Таке  розкішне.  Волосся.
Куди  там  тому  Голлівуду?
Без  неї  я.  Кіно.  Дивитися  не  буду.
Я  хочу  спільні  спогади  іще,
Я  хочу  знову  Львовом.  Під  дощем.
Я  хочу  пізнати  краще,
Присягаюсь.  Не  кину  напризволяще.
Я  хочу  всього  і  зразу,
Хоч  іноді  я  та  ще  зараза.
Слово  даю.  Поганого  не  пораджу.
Я  ніколи.  Вас.  Не  ображу.  

Кассандра-Олександра,  принцеса-воїн,  королева,
І  перед  нею  схиляються.  Навіть  дерева.
Її  сльози  -  як  мистецтва  окремий  прояв,
І  для  мене  велика  честь.  Хоч  іноді.  Поряд.
Вона  мене.  У  Драмтеатр  Львова,
Блііііін,  яка  вона  неймовірна,  чудова!
І  лиш  у  погляді,  в  очах  -  той  фаталізм,
Саша  -  найЛютіший  спонсор  моїх  сліз,
Немов  за  два  метри  іскрить.  СаЛют,
Й  весь  час  таке  відчуття,  немов  мене  зараз.  Приб'ють.
Її  харизма  і  міміка  -  мов  Молотова  коктейль,
І  ми  разом  чекаємо,  коли  провалиться  той  кремль.
Така  відчайдушна,  смілива,  сильна  жінка,
І  я  тягнуся  до  неї.  Навшпиньках.
Там  така  чуттєва,  ніжна,  глибока  душа,
Вона  така  крутезна.  Олександра.  Саша.
Я  свічуся  поряд  із  нею,  як  Стронцій.
І  кожен  раз  просто  море  щасливих  емоцій.
А  можна  якось  так  зайти  на  її  сторінку,
І  щоб  на  дві  години  не  перетворились  три  хвилинки?  

Я  написала  вже  сто  сорок  рядків,
Але  здається,  все  ще  мало  слів.
Як  є  за  що,  давайте  при  зустрічі  подачу  справа.
Від  Вас  -  нормально.  Бо  Ви,  як  завжди.  Права.
Ви  подобаєтесь  усім,  ми  "Сагу"  дивились  ще  з  дідом,
Можна  я  до  Вас?  Просто  приїду.
Дуже  чітка  енергетика  -  надпотужна.
Вас.  У  будь  якому  випадку.  Дуже-дуже.
Можна  я  справді  стану  Вашим  другом,
Присягаюсь,  що  не  облажаюся  удруге.
Весь  час  думаю,  бо,  мабуть,  все  ж  по  крові,
Як  там  Саша?  У  Львові.
Дивлюся  на  неї  благально,
Я  така  сама,  Люто-радикальна.
Вона.  Театр  і  просто  все  -  для  ЗСУ,
А  я  у  Києві.  Через  її  відоси.  Знову.  Не  засну.
Вона  так  заходить,  моя  сім'я  вже  прийняла  її  як  нашу,
І  не  лише  я,  а  багато  людей  так  люблять  цю  неймовірну  Сашу!  

Біля  неї  трясуться  руки,  телефон  вислизає  із  пальців,
Але  я  вже  більше.  Не  буду.  Соромитись  і  боятись.
Звідки  таке  дивне  відчуття,
Ніби  знаю  її  усе  своє  життя?
Зніс  стіни,  розширив  мій  світогляд
Той  її  проникливий  погляд.
Я  так  хочу,  -  бо  сильні  чари,  -
Просто  бачити.  Її  карі.
Драматургія  -  її  вибір  і  друга  натура,
І  їй.  Має  дуже  завдячувати  наша  культура.
Вона  жити  не  може  без  сцени,
Вона  і  сцена  просто  не  можуть  окремо.
Усе,  що  вона  робить,  подобається,  авжеж,
І  вона  реально  дуже  талановитий  реж.
Вона  так  сильно.  За  все.  Переживає.
А  мені  кожен  раз.  Хочеться.  Сказати.  Обіймаю.
Хочеться  допомогти.  Хоч  чимось.
І,  здається,  я  скоро  в  ній.  Розчинюсь.
Хочеться  у  Львів,  на  чай,  на  "ти",
Хочеться  побачити  всіх  її  котів.
Завоювати  її  довіру,
Щось  про  добре-хочу-вірю.  

Іноді  я  теж  ловлю  себе  на  думці,  що  "Навіть  не  уявляю,  як  ти",
Мені  дуже  потрібні.  Від  Вас.  Листи.
За  "Сашечку"  можна  і  в  ухо,
Гей,  Ви  тільки  не  падайте  духом!  

Поговоріть  зі  мною.  Будь  ласка,  а?
У  мене,  крім  Вас,  реально.  Майже.  Нікого  нема.
І  вона  така.  Справжня.  Не  схожа  ні  на  кого.  
Я  так  хочу.  Стати  ближче.  Хоча  б  частково.
Знає  "Фейсбук",  Київ,  львівські  калюжі.
Знають  усі.  Що  Ви  мені.  Дуже.
Ви  -  мій  особистий  Космос,
Люблю  Ваш  впізнаваний  голос,
Моя  підтримка  у  Вас  завжди  буде,
Ви  на  свято  всі  мої.  Перетворили.  Будні.
Ви  така  крута,  по-іншому  й  не  скажеш,
Можете  на  мене  завжди.  Обіймаю,  Сашо.
Лишилося  сказати,  власне,  ще  одне:
Я  дякую  дуже-дуже.  Сашо.  За  все.
Я  можу  писати  про  Вас  без  кінця  і  краю.
Іншої  такої.  У  світі.  Немає.
Найвища  нагорода  -  її  посмішка,
Усміхайтесь  частіше,  а,  Саша,  сонечко.
Я  Вас.  Дуже  сильно.  Люблю.
І,  звичайно,  все,  що  скажете.  Зроблю.
Так  хочу.  Просто.  Ваш  "привіт".
Дуже  подобається.  Ваш.  Внутрішній  світ.
Акторка,  автор,  реж  і  волонтер,  -
Вона  неймовірна.  Завжди  і  тепер.  

Я  так  щиро  дякую  їй.  Щодня.
Вона  просто  найкраща.  Рідна  моя.  

Я  хочу  сказати  в  очі.  Насамкінець:
Пишаюсь.  Розумничка  і  молодець!
Ну  і,  як  завжди.  Головне.  Іще  одне:
Будь  ласка,  Сашо,  бережіть  себе!  

                                                       25.04.23  р.  Львів,  Україна  

#ОлександраЛюта
#Олександра_Люта
#OleksandraLyuta
#Oleksandra_Lyuta
#Львів
#Lwiv

За  можливості  прошу  підтримати  нашу  волонтерську  діяльність,  спрямовану  на  допомогу  ЗСУ.  Помстимося  за  Каховську  ГЕС  разом!
Кожен  донат  важливий:

-  бус  для  116  бригади  ЗСУ:

🔗Посилання  на  банку
https://send.monobank.ua/jar/7MGfBgrakz
💳Номер  картки  банки
5375  4112  0632  3102

-  підтримати  Захисників-акторів  у  складі  103  автороти  ЗСУ:  
🔗Посилання  на  банку:  
https://send.monobank.ua/jar/6dQp7BzU7e  
💳Номер  картки  банки:  
5375  4112  0406  5218
-  підтримати  невтомних  волонтерів  "Львівські  Бджілки":  

Моно:  
5375414143352507  
Приват:  
5363542320801872  

-  також  дуже  оперативно  треба  закрити  збір  на  автівку:  
✅  https://send.monobank.ua/jar/VFNi5n5Az
✅  Monobank:  5375411205931863
✅  ПриватБанк:  5169360017297056
✅  PayPal:  mitsynya@gmail.com
#standwithUkraine
#nowar
#Ukraine
#stopwarinUkraine
#helpUkraine
#Львів
#Lwiv
#stopwar
#ЛьвівськіБджілки
#СлаваУкраїні

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986045
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2023
автор: Маргарита Мельничук