Подобою людини

                                                                                         [i]Де  кожен  порух  змінює  світи...[/i]

Сумні,  одинокі,  безсильно  вразливі,
Даровані  вітру  і  синьо-містам.
Часом  нещасні  і  дуже  щасливі
Міряєм  погляд  у  темний  загал.

Каміння  лежить,  а  вода  утікає.
Люди  загрузли  -  піщаний  мурал.
Зна́йдеться  воля,  що  всіх  ізгадає,
Тільки  сьогодні  -  на  втечу  потал.

Сунеться  хмара  у  сонці  долоні,
Котиться  вірою  чиста  сльоза.
Ми  знов  потонули  у  власнім  полоні,
Тільки  й  здушила  гаряча  роса.

Ми  ж  таки  люди  і  навіть  без  бою,
Часом  глибокі,  а  часом  пусті,
Ладні  кричати  -  і  стати  горою,
Ладні  мовчати  -  і  сіять  віки...
                                                                                     07.06.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986050
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2023
автор: Сара Ґоллард