[i]Де кожен порух змінює світи...[/i]
Сумні, одинокі, безсильно вразливі,
Даровані вітру і синьо-містам.
Часом нещасні і дуже щасливі
Міряєм погляд у темний загал.
Каміння лежить, а вода утікає.
Люди загрузли - піщаний мурал.
Зна́йдеться воля, що всіх ізгадає,
Тільки сьогодні - на втечу потал.
Сунеться хмара у сонці долоні,
Котиться вірою чиста сльоза.
Ми знов потонули у власнім полоні,
Тільки й здушила гаряча роса.
Ми ж таки люди і навіть без бою,
Часом глибокі, а часом пусті,
Ладні кричати - і стати горою,
Ладні мовчати - і сіять віки...
07.06.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986050
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2023
автор: Сара Ґоллард