Мелодія серця

                                                                             [i]Серце  почує  лише  порожнечу...[/i]

Мелодія  серця  живіша  за  море,
Нею  говорять  близькі  до  небес.
Зірвані  стуками  сила  і  горе
Вчаться  звучати  в  потоці  пожеж.

Ранені  фарби  вмивають  отруту...
Скоєні  стукоти  б'ються  в  пісок,
Який  оберемно  витягує  руту,
Що  досі  впліталась  у  темний  замо́к.

Серце  звучить  як  орга́н  -  величаво,
Інколи  плине  в  малий  камертон.
Зроблено  все,  аби  лиш  не  мовчало,
Не  сміло  побачити  сонний  полон.

Так  і  волає,  щоб  тільки  почули...
Тіні  прямують  у  темний  вагон.
Може  й  насправді  про  нього  забули
Стужею  досі  безсилих  долонь...
                                                             10.06.2023

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986052
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2023
автор: Сара Ґоллард