[i]Серце почує лише порожнечу...[/i]
Мелодія серця живіша за море,
Нею говорять близькі до небес.
Зірвані стуками сила і горе
Вчаться звучати в потоці пожеж.
Ранені фарби вмивають отруту...
Скоєні стукоти б'ються в пісок,
Який оберемно витягує руту,
Що досі впліталась у темний замо́к.
Серце звучить як орга́н - величаво,
Інколи плине в малий камертон.
Зроблено все, аби лиш не мовчало,
Не сміло побачити сонний полон.
Так і волає, щоб тільки почули...
Тіні прямують у темний вагон.
Може й насправді про нього забули
Стужею досі безсилих долонь...
10.06.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986052
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.06.2023
автор: Сара Ґоллард