Жаль, що в нас історія циклічна
й мабуть чимось ми усі дотичні:
східний варвав вщент і блискавично
розіп'яв тебе за ідентичність
Ах, кому тепер свої молитви
серед ночі, страху голосити
ще не випав осад поля битви
ще не всі стоять гранітні плити
Ще не всі Герої зі щитами
ще не всі слізьми удосталь вмиті
Споконвіку були бунтарями,
горді, вільні, вперті та сердиті!
Та щомиті, мороком сповиті
бродять тихо зрадники між нас
Боже мій, які ж несамовиті
в неба були плани про запас
І яку ще дань на стіл сусідам
ми повинні кинути, як кість?
Важко в мирі опиратись бідам
біди наші викорінить злість
Щосекунди мчать до перемоги
хто землі свободу зміг надпити
східний варвав зліг біля дороги -
мабуть, хоче просто відпочити?
Ти завчасу знов осиротіла
о, моя, знедолена земля
гавкають койоти біля тіла,
хвацько в'ється зрадникам петля
Мріяв кат Вкраїну розіп'яти
як таких ще носять небеса?
З ким рашистів можна порівняти –
Данте щось таки не дописав….
Потішайся вдосталь ти, фальшстартом
двоголовий, Янусе, строкатий
східний варвав витяг хибну карту,
нас не вийде більше залякати
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986082
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2023
автор: Тарас Слобода