Улюблені туфлі
В будці, де росте платан,
Біля Ланжерону,
Працював собі Абрам,
Чоботар відомий.
Працював усе життя,
Геть без відпочинку,
І несли йому взуття,
Люди на починку...
Приминаючи ногою,
Листя вже пожухлі,
Раз приніс до нього Боря,
Свої літні туфлі.
- Глянь, Абраме, дорогий,
Що можна зробити,
Дуже хочу, друже мій,
Ще їх поносити.
Вони ж, майже як нові,
Років, може, десять,
Я тоді їх відкупив,
В зятя тітки Пєсі...
Мешти ті, скажу я вам,
Каші вже просили,
Порозлазились по швам,
Каблуки просіли,
Латка, латку закрива,
Шкіра вже не рідна,
А підошва в них така,
Що асфальта видно.
Подививсь старий Абрам,
Каже: - Знаєш, Боря,
Я пораду тобі дам,
Щоб не знав ти горя,
Тут ремонт не підійде,
Нічого ладнати,
Тут один лиш вихід є –
Треба продавати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986090
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2023
автор: Костянтин Вишневський