В п'янкім надвечір ' ї перкалевих трав
Комета блаватна посіяла хвіст.
Збентежена діва космічних заграв
Леліяла шлейф із перлистих намист.
Пірнає в безмежжя байдужих отав,
У пінисті хвилі кудлатих кущів,
У ясена свиту... У кожен рукав...
Себе б віднайти до світання зорі.
Вогнистая дзига розпирскує світ,
Ковтає туманів розмитий вельон.
Комета уздріла лазуровий слід,
Де в росах купається мрійливий клен.
Утіха розхлюпалась в зірчастий шлях -
До шлейфа перлистого - з марних надій,
Об очі розбилася: "Трах-тарарах!"
Там чудо синеньке гойда вітровій...
Тендітний уквітчаний дзвоником спис:
Із вістря всміхаються личка смішні,
Рожевії війки то вгору, то вниз
Снують на медових очах запашних.
Струнка громовиця* лоскоче громи,
Цілує посестер прудких блискавиць...
Розквітнув, той хвіст, що у землю встромивсь,
У квітку синяк*, без втручань чарівниць!
Chara Vinna
*Синяк — рід дворічних жорстоколистих рослин з родини шорстколистих. В Україні 4 види; найпоширеніші: синяк звичайний, має назву громовиця.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986135
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.06.2023
автор: Chara Vinna