У Марини - іменини,
Тож набилися у хату
Родичі, куми, сусіди,
Словом, всіх було багато.
Готувалась молодиця,
Вночі спати не лягала,
Щоб було все, як годиться,
До ладу наготувала.
Цілий день пили, гуляли,
Уже вечір наступає,
А додому іти гості
Аж ніяк не поспішають.
Стомлена Марина злиться,
Вже не слухає тих тостів,
В думці крутиться, вертиться:
-Йшли б ви вже до чорта, гості!
Є ж на світі без халтури,
Чемні, виховані люди:
Знають правила, культуру,
Їм подяка за це буде.
Он французи: попрощались,
Зразу в двері - і додому,
А англійці - ці тихенько
Йдуть, не кажучи нікому.
Зате наші, як ті свині:
Вже нажерлись, нализались,
Попрощалися три рази –
Й за стіл знову повсідались!
Іменинниця стогнала,
Присідала, позіхала…
Вже за північ. Так стомилась,
Гостям ввічливо сказала:
-Дуже рада, що не бились,
Тож вам дякую за свято,
Їжте так, щоб не вдавились,
А я йду у ліжко спати!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986221
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.06.2023
автор: Катерина Собова