Тебе, я думав, втратив назавжди
Як розійшлися в юності дороги...
Як дав Тобі я спокій, відпустив...
За це тепер я щиро вдячний Богу!
Вже розумію, як пройшли роки,
Любити - це уміти відпускати...
Тоді ж знайшов від пристрасті ліки -
Тобі, кохана, щастя побажати...
І Ти його, як вміла, здобувала...
Бо не свята... Робила помилки...
Та щастя материнства все ж придбала!
Здобула досвід, хоч він і гіркий...
Не вміла, бо не вчилася любити,
Бо не шукала мудрості в любові.
Хотіла в пристрастях, ілюзіях прожити,
І цим собі не раз завдала болю...
Я теж блукав, шукав Тобі заміну,
Твої параметри на інших приміряв.
Та поступались копії картини
Оригіналу, що колись собі обрав...
Господь почув благання грішних душ,
Що від життєвих пристрастей втомились.
І свій завіт він людям не порушив -
В любові дав нам шанс, щоб ми зустрілись...
Подяка Богу, що в мені зберіг
Красу і щирість першого кохання.
Воно було наче оберіг
В спокусах, болях і розчаруваннях.
Тепер воно одне у нас на двох,
Дає наснагу і дарує крила!
Безцінний дар вручив нам щедрий Бог -
Кохання й щастя... Ти ж цього хотіла?
24.05.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.06.2023
автор: Finist