Нектар кохання

Витьохкує  соловейко
У  вишневому  саду,
Там  на  мене  жде  миленький,
Радо  я  до  нього  йду.

З  неба  ясно  зорі  сяють,
Я  схилилась  на  плече
Тому,  кого  так  кохаю,
У  душі  приємний  щем.

Поринаємо  в  обійми,
Як  в  любові  океан
І  приємна  хвиля-ніжність
Нас  з  тобою  огорта.

Ми  п"ємо  нектар  кохання,
Він  п"янить  з  тобою  нас.
Не  помітили  -  світанок
Тихо-тихо  підкрадавсь.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986365
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2023
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський