Три берізки посадили діти.
Три зовсім малесенькі дере́вця.
Доглядали. Поливали часто
кожен із маленького відерця.
А вони так швидко підростали,
вгору йшли, і крони мали пишні.
Прибігали часто сюди діти.
шпаченятам приносили вишні.
А біля берізок, гляньте, справа,
ще дубок росте стрункий, крислатий.
Посадив у той же день Валерка,
щоб було кому їх захищати.
Часто йшли дощі… гриміли грози.
І дубок, й берізки підростали.
Непомітно роки пролетіли,
діти виросли… дорослими вже стали.
Розлетілись. Вивчились і кожен
вже зумів своє гніздечко звити.
Все ж знаходять час, хоч і нечасто,
у казковім раї цім зустрітись.
А у їх щасливих гарних діток,
промінь сонця на обличчях грає.
Хтось зробив криничку тут маленьку,
весело джерельце в нім співає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986416
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2023
автор: Надія Башинська