Вишкіривсь день золотими зубами на ніч.
Позадкувала, утомлену вигнувши спину,
Зірчасте тіло здибити страхом спішила,
Тільки б не сипатись очками макових свіч!
Тільки би молодість не присудила загину!
Славень побідний ластівок хори звершили.
Вкрили перуки кульбабок тополі стеблину
Затріпотіли хоругвами, чайок мов крила.
Чи не розпатлані дивляться в люстро калюж,
Неслухи коси пробили мереживний капор...
Вітер раптово схватився рвати окрасу,
Ніздрями патли пухкенькі хурделить чимдуж!
Рвучко напористо скубає сизенький прапор,
Щоби розвіять подихом в безвісти трасу.
Може шматочок легесенький виловить явор?
Чи молоком розпливеться у річці часу?
Chara Vinna
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.06.2023
автор: Chara Vinna