1. после потопа
ной в маленькой моторной лодке
плывёт растерянно оглядываясь
в этот раз не выйдет всех по паре
только вот эту насквозь промокшую киску
этого пса с поджатым хвостом
а вон того вепря что плывёт
задрав щетинистое рыло
не затащить в лодку
если б ковчег – но по нему
недостроенному влепили
с того берега артиллерией и теперь
ни ковчега ни берега только
эта бесконечная вода и над ней
то крыши домов то кроны деревьев
словно вот здесь спины тех кто
припав к земле истово молится
а вон там высоко поднятые руки тех
у кого все молитвы протекли между ладоней
кому осталось только
сморщившиеся от воды пальцы
молча протягивать к небесам
2. рыбаки
что море то галилейское в сравнении с
морем херсонским
которым здесь неожиданно стала суша
зачем господи сделал нас ловцами людей
зачем людей пустил плавать подобно рыбам
зачем оставил рыб на суше умирать
отяжелели наши сети господи но мы
из вод их не спешим вытаскивать боимся
что слишком уж богат наш улов
сидим гадаем как нам говорить к тебе господи
если рты наши не могут выхлебать
море твоего молчания
3. один
сюда так много прислали воды наверное чтобы
тот единственный кто умеет по ней ходить дошел бы до каждого двора
смог бы ступить прямо с блестящей глади
на порог подоконника и на крыльцо крыши
помогал бы невыспавшимся людям собирать
пожитки в клеенчатые сумки в клетчатые мешки
натягивал бы бабкам высокие резиновые сапоги спускал бы их в лодки
искал бы вместе с детьми по ящикам стола подмокшие дневники и табели
потом долго нёс бы лохматого пса обнимая
шепча ему на ухо что-то совсем не библейское очень простое
такое простое как цыть простое как не надо не плачь
простое как однажды мы все ещё вернемся домой
10.06.2023
(Перевод с украинского)
триптих на великій воді
1. після потопу
ной у маленькому моторному човні
пливе розгублено роззираючися
цього разу не вийде усіх по двоє
тільки ось цю наскрізь вимоклу кицьку
цього пса з підібганим хвостом
а тамтого вепра що пливе
задерши щетинисте рило
годі втягнути в човна
якби ж ковчег – але по ньому
недобудованому вгатили
з того берега артилерією і тепер
ані ковчега ані берега тільки
ця нескінченна вода і над нею
то дахи будинків то крони дерев
наче ось тут спини тих хто
припавши до землі ревно молиться
а он там здійняті високо руки тих
у кого всі молитви протекли між долонь
кому лишилося тільки
від води поморщені пальці
мовчки простягати до небес
2. рибалки
що те море галілейське порівняно з
морем херсонським
яким тут зненацька став суходіл
пощо господи зробив нас ловцями людей
пощо людей пустив плавати подібно до риб
пощо полишив риб на сухому вмирати
обважніли наші сіті господи та ми
з вод їх не поспішаємо витягати боїмося
що надто вже багатий наш вилов
сидимо гадаємо як нам говорити до тебе господи
якщо роти наші не годні вихлебтати
море твого мовчання
3. один
тут так багато прослали води певно аби
той один що вміє нею ходити дійшов би до кожного двору
зміг би ступити просто з лискучої гладі
на пороги підвіконь на ганки дахів
помагав невиспаним людям збирати
пожитки в клейончасті торби в картаті клумаки
натягав би бабцям високі гумаки спускав би їх у човни
шукав би разом із дітьми по шухлядах підмоклі щоденники й табелі
потім довго ніс би кудлатого пса обіймаючи
шепочучи йому на вухо щось геть не біблійне дуже просте
таке просте як цить просте як не треба не плач
просте як одного дня ми всі ще повернемося додому
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986430
Рубрика: Лирика любви
дата надходження 17.06.2023
автор: Станислав Бельский