Над стіна́ми цвинтаря старого
Ранок розквітає, мов троянда.
Тінь чиясь. Дерева край дороги.
Листя, як згуртована команда,
Ледь гойднулись і замайоріли.
Подих поруч – чи ефір, чи вітер.
Три друзяки тут всю ніч ходили
І волали геть несамовито…
Прийде день і кануть у безодню
Всі жахи, які стискають душу.
А примари, що цілком прородньо,
Від проміння сонця занедужать.
10.06.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2023
автор: Наталі Вьорн