Привіт, Нюсю! Зачекай - но! Підійди до тину!
Чи дивилась ти сьогодні вже свіжі новини?
Бо я нині тілівізор включити не можу...
А новин нових не знаю, ото ся тривожну.
Тілівізор не включаю - провітрюю хату.
То каклєти я спалила. Соромно сказати!
Мняса стільки змарнувала! Ото мені горе!
Дим стовбом у спальні, кухні і на калідорі.
Я лише на мить присіла на зручний ослінчик...
Була б хата вся згоріла ... І я на камінчик.
Як пороблено. Я ніби й не хотіла спати!
Спалилися так, що й кекчупом не ренімувати!
Вуглі, ті що залишились, здуру псові дала...
Він нюхнув... Такого подиву я і не чекала!
Подивився так осудливо, мов я впала з дуба!
То розказуй вже новини, сусідонько люба!
Привіт! Як то мона новин не дивитись?
Я яєшню зранку їла, аби закропитись.
Що казали? Та... Як завжди. Знову ціни вгору!
Світло, газ, цибуля, сало, кури, помідори...
Багатим то не грозить голод - в них офшори.
Не інакше шинку жруть їхні лабрадори!
На автобусі поїдеш, трясця їхній матері,
То заплатиш як по Сені, на прогулянковім катері!
Вчора хтіла на базарі ліверу купити,
Щоб такі - сякі вареники на обід зварити...
Як на ціни подивилась... Бережу фігурку!
З пенсії купити можу метер кишки й шкурку.
А вони всі викривають психо - афериста...
Та таких в Верховній Раді більше як штириста!
По погоді сама знаю. Їхньої не тре!
Закундибасилось небо. Вже моква буде!
Валентина Дацко/ Урода 18/06/2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986479
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2023
автор: Гонорова пані