АВТОСВІТ
Автор: Мирослава САВЕЛІЙ
Вчителю, інструкторе, Ти – робиш неможливе можливим,
Навчаєш висотам з нуля, даєш крила й політ…
Ми по кроках ідемо, неначе маля,
Допоки не рушимо самостійно вперед…
Знаки дорожні і правила руху,
Де вижати щеплення чи добавити «газ»…
І стаємо дорослі на очах ми потрохи,
І за днів кілька – складаємо іспит мов ас!
Відпрацьовуємо «вісімки» і паркування,
В гараж самостійно ми заїжджаємо
Чи в габаритному дворику робимо ми розворот….
Це педмайстерності, практики й досвіду поєднання –
У тандем, що зоветься водій, і вмикаємо ми поворот….
Та мандруємо вихором долі назустріч дорозі….
І під колесами все нове і нове полотно…
Тут крізь піт і зусилля, крізь знання ми стаємо дорослі
І говоримо: «Так, в нас це вийшло! Нам дано
Буть водієм. Бо тренують найкращі з найкращих…»
Це – життя! Тут – труднощі і розчарування, тут перші злети
І перші невдалі падіння… Помилки… Та ви нас – навчили,
Ви руку підтримки дали і вперед до водіння зірок повели…
Дякуєм щиро за навчання, за всі дні і пройдені кроки!
Від щирого серця Вашої школи старанні випускники!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986536
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.06.2023
автор: Мирослава Савелій