Ранковий чай, солодкий, наче тиша,
терпкий-терпкий, як перший плід хурми.
Коли ще вітер хмари не колише
і янголи не ляскають крильми,
смакую ним під розсип зорепадів,
під тихохід невтомних дзиґарів,
шикуються планети у параді
й вітрила ждуть на подихи вітрів.
А, що мені до метушіння світу?
До аксіом чи теорем буття?
По вінця наливаю оксамиту
й куштую неповторний смак життя.
19.06.23р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2023
автор: Микола Соболь