Облизані вітрами скелі,
безстрашно – очі в горизонт,
Де чайки високо злітали,
у бірюзі сіяє Понт…
Чого не бачили століття –
так мужні, в погляді на світ,
Нам лише трохи бути з вами,
так незвичайний мегаліт.
Ти легко думи всі читаєш
і хто б не йшов повз тебе тут –
Усіх ти любиш і сприймаєш,
соснинки скроні все метуть.
Внизу магнолії, троянди –
спостерігати лиш дано;
Пройдуть сніги, дощі та грози,
в природі так загадано…
І лиш одні тут землетруси
тобі страшні на цій землі,
Як й ми – брати в цім під покровом
у Бога і в однім сідлі.
Різниця – ми самі ці струси
придумуємо тут, підчас.
Замість любові в Божій ласці –
ми в бійку, хоч би на мечах…
19.06.2023 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986558
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2023
автор: Променистий менестрель