Здається, птахи мене гукали,
Кричали в стрісі, латали гнізда .
А в мене навіть снаги не стало
Здійняти очі, піднятись з місця.
А в мене навіть снаги не стало
Допити трунок з крихкої склянки,
Що з рук тремтячих додолу впала,
Розбилась в друзки на цеглі ганку.
Гойдало тіло, проймало потом.
Слова злилися у вибух звуку.
Хтось лив в обличчя холодну воду,
Торкав волосся і гладив руки.
Те саме небо, земля та сама.
Дивись довкола і глибше дихай.
"Війна скінчилась!", - сказала мама.
І стало тихо... І СТАЛО ТИХО.
Червень, 2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986600
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2023
автор: Сілецька-Васильєва Яна