Здавалось, - такого не може бути…

                                                   Хай  буде  той  навік  проклятий,  
                                                           Хто  батька  й  край  свій  забува!
                                                                       (Володимир  Сосюра)


Здавалось,  -  такого  не  може  бути,
Двадцять  перше  століття...  і  що  -  війна.
В  Україні  знову  часи  лихопуття,
Серце  навпіл  -  сльозами  умилась  вона.
.....................................................................
Її  хлопці  знову  лягають  в  ріллю,
Бо  Ірод  забув,  що  ми  Божі  діти,
І  будем  до  скону  за  землю  свою
Стояти,  і  нас  не  збороти,  не  вбити.
...............................................................
По  венах  тече  у  нас  кров  -  не  водиця,
Ми  вмієм  боротись  і  сіяти  хліб.
І  палко,  всім  серцем,  до  Бога  молиться,  
Хоч  ми  й  трударі,  та  козацький  наш  рід.
........................................................................
Знайте  свої  і  чужинські  Іуди,
Господь  вас  навік  зайклеймив,  як  таких,
Не  буде  вам  щастя  і  долі  не  буде,
Ви  струхли  давно  в  утробах  своїх.
............................................................................
Небо  Вкраїни  -  волошками  синіми,
І  хліб  золотий  нам  уродить  земля,
Маки  в  житах  -  то  пам’ять  про  Сина,  
Що  Мати  за  волю  і  мир  віддала.

Цей  вірш  2015  року,  він  є  на  моїй  сторінці,  наразі,  
виставляю  з  витягом  з  коментаря...
https://ukr.media/incidents/285351/

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986605
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.06.2023
автор: @NN@