Не дотліла й зоря ще остання
понад косами верб вдалині,
Як топлю вже під ларго світання
неприборкану юнь у вині.
Ніби в чаші питво, багровіє
непоспішно притьмарений пруг –
Я цей чар перелив би у мрії
і у пал, що завчасно притух.
Пожадав би сновиддя простого
з ароматом шавлій та купав,
Бо забули вони щось про того,
хто в них щастя незбутнє плекав.
Запропалу безжурність у долі
все прохаю знайти, та дарма,
Тож скоряю думки поневолі:
не вернути того, що нема.
Ось тому так безбарвно і гірко
в ці надранні години мені,
Що у колі присмертної зірки
розчиняю себе у вині.
[i]21.VI.23 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986739
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2023
автор: Прозектор