Знають всі на цій Землі –
І дорослі, і малі
Те, що ручка кулькова
Служить нам, аби слова
Й речення – текст загалом –
Ми писали. Так, пером
Замість неї в давній час,
В час, коли іще всіх нас
В цьому світі не було,
Та і бути не могло,
Люд користувався в цім
Світі, тим пером, в якім
Суть була, аби писать,
У чорнило перш вмокать
Слід було його. Були
Ті часи, що вже пройшли.
Та у нинішній же час
Ручка кулькова у нас
Служить нам. Усякий зна –
І пластмасова, й скляна
В світі нашому бува
Тая ручка кулькова.
А чорнило те, яким
Пишуть, міститься, між тим,
Усередині, у тій
Трубочці, яка є в ній.
Зазвичай вона одна.
Нині ж бо не дивина,
Що з недавніх ще часів
Кілька й різних кольорів
Може бути їх у ній.
В ручці кульковій отій
Є пружинка та, яка
Завжди тим, хто натиска
Кнопку ту, що є на ній,
Дозволя в порі отій
Кінчик ручки заховать
В неї і назад виймать.
Ковпачка ж бо ручка та,
Ні, не має, та проста
Має. Ковпачок же їй
Дозволяє кінчик свій
В нім ховати, щоб, бува,
Тим, хто часом забува
У пенал її сховать,
Нею щось не обписать.
Кулькової ручки дім –
Це пенал. Вона у нім
З гумкою та олівцем,
Ножицями, стругачем,
Разом з іншим надбанням
Канцелярським, ти затям,
Має буть в порі отій,
У якій потреби в ній
В нас нема. Всьому ж бо є
Як й призначення своє,
Так і місце. Ручка ж в тім
Винятком не є зовсíм.
В ній призначення – писать,
Місце, де вона лежать
Має гарно, – це пенал.
От і віршеві фінал.
Євген Ковальчук, 18. 08. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986758
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.06.2023
автор: Євген Ковальчук