На вселюблячім праведнім небі
Сонце всім роздає промінці,
Не тому, що вже ранок, так треба...
А шматочок відкраяє від себе -
І простягне в пестливій руці!
Не тому, що сльозяться десь хмари,
Бо нагримав на них жаский грім.
Що у райдузі сплутались стрічки,
Розпоясався геть буревій!
Не тому, що турботливий місяць,
Випасати стомився овець,
Палахтіти не може вже зірка,
Бо тускніє корона-вінець.
А тому віддає себе сонце
До останньої краплі тепла,
Що в ядрі - величезнеє серце
Від любові згорає дотла...
Chara Vinna
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986826
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2023
автор: Chara Vinna