_
Фіолетові двері, каскади думок.
Катальпове листя у парку казок
Смарагди на стінах - частинки душі
Так схожі на ніжність -це точно був ти!
Фламінго, троянди, квітковий рояль,
Стріла що не світить, та цілиться в даль
У небо, де зорі, у ніч чистоти,
Де зірка мовчить про безмежні світи.
Біліє латаття, німфея не спить
І шафа книжок, що дзеркалить блакить
Залишу на пам'ять світлину спірей*
У твому саду вони справжній трофей.
Там колесо часу неначе для нас
У місті героїв сповільнило час
Тут простір Свободи і крихітний Рим
Wild West, древні інкі та перед усім
Ти дивишся в очі, ти поряд... і мить
У наших руках як багаття горить
Енергію цю не зупинить приліт
Вона апріорі у нас мерехтить.
_
І місто ледь стримує бризки фонтанів
Фронтони і фризи чекають Дедалів
Ось дві саламандри та каріатиди,
з чаш кам'яних зеленіють сподівання-мрії.
І серед порожніх будинків в рубцях,
без вікон, без даху - ця віра в серцях.
Між сходів старих виринає іскра
Живий архітектор будує дива.
Там куполи храмів у дірах, в яких
Промінчик пронизує дах золотий
І серце щемить, та небес оберіг
Вертає в життя, дає силу творити.
Квіти застиглі лежать на асфальті
Яких "не забути !", "навіщо?" - питання.
І діти відчули бездушність у парку
Відтоді стяг честі майорить від світанку.
Простори води, сумні терикони,
Ріка розляглась між життєвих вагань
Дороги ведуть повз фіалок бутони
До наших дверей, в світлий час святкувань.
Коти-охоронці на цеглі і школа -
що є... ще стоїть... та її вже нема.
Джазмени вигадують ритми шалені
Не зовсім бурхливого... але життя.
Між зелені біла хмаринка зависла
З тобою тривога мені не страшна
Веселка цілунку, альтанка в малюнках,
Два голуба й справжня усмішка твоя.
Сумбурні ці спогади, приправлені
дотиком до опіку, до німоти
Я згадую поряд з мурахами стоячи
Я впевнена точно - що це саме ти !
----
https://youtube.com/watch?v=HoiMaOt3dLg&feature=share9
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986845
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2023
автор: інша