Будуй державу, наче дім,
Будуй її, мов дім, в якім
Жилося б затишно усім
Не рік чи два, не п’ять, не сім,
А протягом стількох тих літ,
Допоки буде білий світ,
Допоки сонце, що стріча
Щоранку кожен, мов свіча,
Не згасне в небесах навік,
Коли його скінчиться вік.
Будуй державу, наче дім,
Цеглина по цеглині. В тім
Обов’язок і право, й честь
Пред нею в кожного з нас єсть.
Адже на світі цім вона,
Неначе мати, в нас одна.
Як їй, повік ніхто із нас,
І навіть у найтяжчий час
Не має зраджувати, ні,
Блукаючи на чужині,
Неначе безпритульний пес.
Подібних не бува чудес,
Щоб стала рідною для нас
Чужинка. Не прийде́ той час.
Хай навіть, може, наче рай,
Вона, та в серці рідний край
Все ж буде кликати тебе –
І поле, й небо голубе,
І ліс, і гай, і зелен сад,
Щоб ти скоріш вернувсь назад.
Євген Ковальчук, 20. 08. 2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986848
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2023
автор: Євген Ковальчук