Чути серце своє навіть в шепоті трав,
В шелестінні тополь край дороги,
Серед тисяч пісенних і нот, і октав –
Подолаєте ви всі найвищі пороги.
Треба бачити зорі у звичайних калюжах,
Пізнавати себе і весь світ до кінця,
Творче серце не може бути байдужим,
У красі і в любові воно йде до Творця.
Воно любить життя і себе в цім житті,
Світ широкий, людей і мелодію душ,
Творче серце завжди подола віражі,
Лиш гармонію цю в нім ніколи не руш.
Воно знайде красу і в терновім кущі,
Донесе до людей, щоб його полюбили,
Творче серце побачить веселку в дощі,
Воно хоче, його щоб постійно живили.
Не гасіть же вогонь, що палає у серці,
Додавайте снаги і натхнення у нього,
Щоб спочинку йому не було в круговерті,
Щоб розкішно було, а не глухо й убого.
Творче серце – мотор і глушити не треба,
Розганяйте його на життя марафон,
Вам Всевишній пошле свою милість із неба,
І для творчого серця зігра саксофон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986858
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.06.2023
автор: М_А_Л_Ь_В_А