Темна ніч виїдає очі,
А не хоче злизати лиш сум...
Мимо поїзд вужем, гуркоче,
Ю́рма ю́нків взяла, мов на глум.
Звуки б'ють батогами вуха,
Та не чую пуги́ тої свист.
Править бал в душі завірюха,
Схуртовинила в ній падолист.
Вітрюган задирає поли,
Крильми очі лоскоче плащ,
А вони уразливо-голі,
Плащ шепоче на вухо:
"Плач!
Змий у безвісти солі туги,
Не тримай їх, бо серце згноять!
Закричи! Нехай лопнуть пруги,
Хай прорве у душі горя гать!"
Сольові обпекли потоки
Нездужа́лий рум' янець щік,
На асфальті креслять патьоки:
"Ми зцілили тебе, змили гріх".
Репет склом розпанахав тишу,
Пообносив з дерев жухлий лист,
Поплили струмками афіші
І камінний поплив падолист!
Chara Vinna
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.06.2023
автор: Chara Vinna