Україно моя, народе великий,
Серце в грудях твоїх неспокійне давно,
Бездоріжжям влади ми зайшли в кут тихий,
А ти жадаєш поліпшення все одно.
Є політики, яким не розтлумачиш
Де є їхня гордість, справедливість і честь.
Чи забуті роки, мовчиш, чи не бачиш,
Як країна йде у безодню перехресть?
Чиновники сидять в пишних кабінетах,
А душа народу тихо загибає.
Закони зневажаються у буфетах,
Та хто хоче, твою волю попирає.
О, Держава моя, пробудися від сну,
Знеси корупцію, омийся від бруду.
Покажи всім як ти ненавидиш війну,
Побудуй любов, як величну споруду.
Бо ти маєш ще бути для наших дітей,
Щоб майбутнє їх було краще за наше.
Нехай промінь надії з усіх областей
Проб’є темряву зла і світ стане краще.
25.06.2023.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987091
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.06.2023
автор: Мирослав Манюк