САМОТНЯ...
Вуаль лілову кинув вечір на сади.
Останнім променем прощався день.
Схилились сонні верби низько до води.
І дзвінко заспівав десь соловей.
Змішавсь з туманом фіалки аромат.
Вечірня свіжість розлилася по алеї.
П'янив трояндами квітучий сад.
Рясніли пишними бутонами лілеї.
Самотня дівчина гуляла в тім саду.
Красива, коси довгі, в колір ночі.
Біля троянд притишила вона ходу -
Здавалось, квіти дивилися в очі.
Троянди пам'ятали ті радісні часи,
Коли вони з коханим зустрічались...
Мріяли і зорі рахували до роси...
В щастя вірили, та горе підкрадалось...
Тривоги й смутку повні зелені очі милі,
Змією сірою в грудях її печаль.
Для неї слова втіхи троянди шепотіли:
,,З війни повернеться коханий, ти чекай!"
Zoja 14.06.2023
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987140
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.06.2023
автор: Zoja